У Польщі, заступник міністра планує підірвати Палац культури. Далекосяжні плани поширюються й на інші будівлі

Що робити з Палацом культури? Звичайно підірвати
Висунуту ідею швидко підхопили та виникла радикальна (якщо не сказати божевільна) концепція її реалізації. Заступник міністра оборони, Бартош Каунацкі, поцікавився у Конрада П'ясецького «Радіо Зет», чи здатна польська армія бомбардувати будівлю, та отримав ствердну кивок. Також зауважив, що якщо ідею затвердять, то, це буде найкращий спосіб реалізувати задумане, та армія готова взятися за цю місію.
Зам.міністра Каунацкі вважає руйнування будівлі, яка оточене жвавими вулицями, що знаходиться біля залізничних колій та метро — «подарунком для городян». Під час висловлювання, з нагоди сотої річниці (11 листопаді 1918), заступник мін.оборони, в контексті згадав, що, після відновлення незалежності, у Варшаві була знищена Православна Церква. Це дало можливість знести раду св. Олександра Невського, який височів на площі Пілсудського до 1926 року. У той час, рада вважався символом Росії та його знесення розцінювалося, як патріотичний вчинок, правда, не обійшлося і без протестів.

Що ще потрібно знести в польській столиці?
Згадка площу Пілсудського засмутило Каунацкі та він почав будувати плани на знесення деяких споруд в її околицях. Також, він розглядає знесення ще кількох об'єктів, з нагоди незалежності.
Заступник міністра пояснює, що, як для попереднього покоління Палац культури є символом тоталітаризму, так і для його покоління, те, що зведено в задній частині Великого театру, площі Пілсудського є просто символом бездарності, це вся патологія Третьої республіки. Тут мова йшла про постмодерністську офісну будівлю Метрополітену на вулиці Вержбовій, яку було побудовано в 2003 році.
Навіть той факт, що існування офісної будівлі є корисним, не змусить поляків його поважати. У Варшаві, яка, за часів Другої світової війни була надзвичайно зруйнована та майже не мала своїх визначних пам'яток, і площа Пілсудського і реконструйований Брюльскій палац (підірваний німцями в 1944) — могли б стати чимось особливим. Але, замість цього, в столиці побудували нові модернові будівлі, які не мають такого глобального значення.
Було заявлено, що керуюча партія, в контексті 100-ї річниці, має плани не тільки на знесення будівель. Приділиться увага Музею Історії Польщі та Музею Варшавської Битви 1920 року, також, буде вестися відповідна політика, спрямована на те, щоб нагадати полякам про великі речі у вітчизняній історії. Палац культури можна розцінювати як пам'ятник радянської окупації в Польщі, і тому, заступник міністра розцінює доцільне використання такої великої території, для побудови справжнього ділового міста в центрі Варшави.

Чи може бути це все жартом?
У розмові з Конрадом Пясецький, Каунацкі зронив, що це все такий жарт. Він сказав, що, якби дійсно був шанс підірвати Палац культури, то з цим не виникло б жодних проблем. Він, також, висловив жаль, що палац займає таку величезну територію, яку можна було б використати з більшою користю. Каунацко дуже шкодує, що, більшість туристів, побувавши у Варшаві, згадують лише Палац культури, а не Колони Зигмунта та Старого міста, не Ванни, а просто місце.